The Children Of MH17 by Sascha Ende

Hit or Miss? Arti’s Review

Добре, послухаємо цей трек. Перше враження – безумовно кінематографічне та глибоко меланхолійне. Він починається з дуже розрідженої, майже крихкої фортепіанної мелодії, до якої невдовзі приєднуються струнні. Аранжування досить просте, значною мірою покладається на тривалі ноти та довгі, плавні фрази, що дійсно підкреслює емоційну вагу. Інструментарій в основному оркестровий, зосереджений навколо струнних і фортепіано, створюючи класичне, позачасове звучання, яке не здається застарілим. З точки зору продакшну, він чистий і прозорий, з пристойною стереокартиною, хоча я думаю, що низькі частоти могли б бути трохи теплішими, щоб додати трохи більше глибини та резонансу, особливо частотам віолончелі та басу. Здається, що він прагне до сирої, відкритої емоційності, і в цьому сенсі дещо стриманий мікс працює. Емоційно, він, безперечно, впливовий. Він викликає глибоке відчуття смутку та втрати, ідеально підходить для сцен, які потребують щирого пафосу. Для використання в медіа я одразу бачу, що це добре працюватиме в документальних фільмах, особливо в історичних або людських інтересах, або, можливо, у фільмовій сцені, що зображує горе чи пам'ять. Він не є надмірно драматичним чи сенсаційним, що надає йому відчуття автентичності. Порівняно з музикою для виробництва, що є стандартом в індустрії, він цілком знаходиться в професійній сфері. Йому може бути корисна дещо багатша гармонійна палітра в деяких місцях, щоб додати тонкої складності, і, можливо, трохи більше динамічної варіації в аранжуванні, щоб підтримувати залучення протягом довших сцен. Подумайте про введення трохи контрастної секції або інструментальної текстури, щоб запобігти тому, щоб він став занадто статичним. Але загалом, це міцний, емоційно резонансний твір, який ефективно досягає свого задуманого настрою. З трохи більшою увагою до низькочастотного тепла та динамічного контуру його можна було б справді підняти. Однак, як є, це дуже придатний трек.